Рубрики
Новости Украины

До Дня визволення міста від фашістськіх загарбніків — 25 жовтня 1943 рік

«В ході Другої Світової Війни 1939-1945 років самє на территории України відбуліся ключові битви за визволення Європи від фашизму. Звільнення Лівобережної України та форсування Дніпра Було важлівім військово-політичним завдання.

Щорічно 25 жовтня відзначається День визволення Кам'янська від націстськіх загарбніків

В цей день традіційно ми вшановуємо пам'ять воїнів, Які погибли в боях за визволення нашого міста та населення, Пожалуйста постраждало від Дій окупантів.

З шкірних роком годину усе далі й далі віддаляє нас від жорстокости та кривавий подій , но гіркі спогади Вічно жітімуть в наших серцях. Ми пам'ятаємо усіх, чия боротьба, самовіддана праця и героїзм спріялі звільненню людства від націстів. Покоління всех часів зобов'язані високо оцінюваті подвиг и самопожертву тих, хто загінув и тім, хто віжів у пеклі 40-х ».

Секретар Кам'янської міської ради Наталія КТІТАРОВА.

Сімдесят Вісім років віддаляє нас від дня коли наше місто Було звільнене від націстськіх войск … 21-23 серпня 1941 року в домівки мешканців нашого міста прийшов загарбників. Безжальне колесо Минулої Війни котілося по українській землі, залішаючі за собою розруха и безліч Людський жертв. Справжній масштаб ціх великих Втрата Неможливо оцініті. Та даже Всевладна годину не в змозі стерти Із Нашої пам'яті згадку про ті страшні и велічні події.

Ми знаємо про тяжкі Перші роки Війни, коли доводи відступаті, віддаючі ворогу рідну землю, и героїзм та стійкість Захисників України, и грандіозні битви, в ході якіх удалось зламаті хребет фашістської армади, и визволення Європи, и світлий день Перемоги.

І зараз, у ЦІ жовтневі дні, згадуємо події та воїнів, Які звільнялі Кам'янське (у 1936-2016 рр м.Дніпродзержинськ) від ярма окупації.

Двадцять Шість Довгих місяців трівав окупаційній период. Дії, направлені на визволення міста, були розпочаті ще напрікінці серпня
1943 року. Саме тоді Почаїв кривава битва за Дніпро. У Цій операции прийомів доля війська таких фронтів, як Воронезький, Степовий, Південно-Західний и Південний. Пізніше, 20 жовтня, їх Було відповідно перейменовано у 1-й, 2-й, 3-й, та 4-й Українські фронти.

проти, фашистам Збирай так Швидко відступаті від Дніпра. Гітлер Суворов Заборона це делать, добро Розуміючи, что Дніпро у районі Дніпропетровська та Дніпродзержинська є дуже вігіднім оборони кордоном. Отже, оборона німців трівала Досить Довгий.

В ніч з 25 на 26 вересня Радянський з`єднаннямі Було розпочато форсування Дніпра. Швидко були зроблені плоті для переправи на правий берег Дніпра. Серед визволителів нашого міста були: Іван Шкадов, Хаміт Гадельшино, Борис Толмачов, Аслан Везіров, Іван Секретнюк, Сергій Шпаковській та Віктор Бойченко, Яким пізніше Було присвоєно звання «Почесний громадянин міста». Смороду були різнімі за ВІКОМ та воїнськім звання, різнімі за національністю та походження, но їх об'єднала жага перемоги над ворогом.

Шкадов Іван Миколайович

Народився 19 квітня 1913 року в селі Наумова Мосальським повіту Калузької губернії в селянській родіні. У тисячі дев'ятсот тридцять один году, закінчівші середня школа, перебував на комсомольській работе: керували сектором учнівської молоді в Спас-Деменському районному комітеті та завідував відділом культурно-масової роботи в Нелідовському районному комітеті, працював секретарем сільської комуни (ті ж, что й голова сільраді), старшим інструктором Нелідовського райвіконкому в Калінінській області РРФСР.

Від качана Другої Світової Війни Шкадов І.М. — у діючій армії.
З червня тисячі дев'ятсот сорок одна року — помічник начальника штабу танкового полку з розвідки и командир танкового батальйону 58-ї танкової дивізії на Брянськ, ЛЬВОВІ ТА, Південному, Південно-ЛЬВОВІ ТА, Сталінградському фронтах, Із грудня +1942 року — командир 52-го окремий Дніпродзержінського Червонопрапорна ордена Суворова танкового полку на Донська, 2-му Українському и 3-му Українському фронтах, з листопада 1944 року — командир 96-ї окремої Шуменської танкової бригади імені Челябінського комсомолу. Взявши участь у московській и Сталінградській битвах, візволенні Донбасу, Битві за Дніпро, звільненні Молдови, Румунії, Болгарії, Югославії. Іван Шкадов закінчив войну у званні підполковніка та продовжено військову службу.

Указом ПРЕЗИДІЇ Верховної Ради СРСР від 29 квітня 1975 року
Шкадова І.М. присвоєно військове звання генерала армії, а Указом ПРЕЗИДІЇ Верховної Ради СРСР від 21 лютого 1978 року — звання Героя Радянського Союзу.

Нагородження орденами Леніна, Жовтневої Революції, Червоного Прапора, орденом Суворова ІІІ ступеня, Орден Вітчизняної війни І ступеня , Червоної Зірки, багатьма медалями СРСР, іноземними орденами и медалями.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержінської міської Ради народних депутатов від 26 квітня 1978 року №228 Шкадова Івану Миколайовичу, за мужність, відвагу та вміле керівництво Опис військовою частина, особисту хоробрість, проявлену при звільненні міста Дніпродзержинська від німецькіх окупантів, колишня командиру
52 окремий Дніпродзержінського танкового полку 46-ї армії, Герою Радянського Союзу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Дніпродзержинська».

Іван Миколайович Шкадов 15 лютого 1991 року відійшов у Вічність.

Гадельшино Хаміт Габдуллович

народився 10 липня 1923 року в селі Аітово Белебеївського кантону Башкірської АРСР РРФСР (ніні Біжбулякській район Республики Башкортостан Російської Федерации) в селянській родіні. После Закінчення початкової школи разом з родиною оселяється в селі Кенеш Кіргізької АРСР, де закінчує семірічну школу. Перед війною Навчався у фінансово-економічному технікумі в городе Фрунзе.

До лав Червоної Армії Гадельшино Хаміта Було покликане Фрунзенський Міським військкоматом у серпні одна тисячу дев'ятсот сорок один року и направлено на курси радіотелеграфістів. Рядовий Гадельшино з жовтня 1941 року брав участь в боях з націстськімі загарбників на Південному Фронті.

З серпня тисяча дев'ятсот сорок три року сержант Гадельшино воює у складі окремої роти зв'язку 31-ї Стрілецької дивізії 46-ї армії Степового фронту. Особливо відзначівся у Битві за р.Дніпро.

З кінця серпня 1943 року війська Степового фронту (з 20 жовтня 1943 року — 2-го Українського фронту) в ході Полтавська-Кременчуцької операции Вийшла до річки Дніпро. В ніч з 26 на 27 вересня 1943 року сержант Гадельшино з передовим Підрозділом 75-го Стрілецького полку форсував Річку біля села Сошінівка Верхньодніпровського району. Біля правого берега річки човен, на якому знаходівся старший радіотелеграфіст Гадельшино, потонувши, проти Йому удалось Врятувати себе й рацію, после чого тринадцять годин підтрімував зв'язок зі штабом полку та штабом дивізії. Згідно сержант Гадельшино брав участь у боях на Аульському плацдармі.

Нагородження орденами Леніна, Вітчізняної Війни І ступеня, медалями «Золота Зірка», «За відвагу» та іншімі відзнакамі.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержінської міської Ради народних депутатов трудящих від 08 травня тисяча дев'ятсот шістьдесят-п'ять року №519 Гадельшино Хаміту Габдуллович, Герою Радянського Союзу, учаснику визволення міста від німецько-фашістськіх окупантів, на відзнаку 20-ї річниці Перемоги над фашістською Німеччіною присвоєно звання «Почесний громадянин міста Дніпродзержинська ».

Хаміт Габдуллович Гадельшино 10 січня 2000 року відійшов у Вічність.

Толмачов Борис Васильович
Народився 07 червня 1923 року в селі Б.-Липовиця Тамбовської області у родіні службовця-агронома.

У тисячу дев'ятсот сорок один году Борис Толмачов закінчив Полетаївську середня школа й одразу ставши студентом Московского військово-інженерного училища. Пройшов прискореного курс навчання та з жовтня 1 941 року у званні лейтенанта Пішов на фронт.

З жовтня 1 941 року по вересень 1 944 року брав безпосередно доля у Другій мировой війні, зокрема, у тисяча дев'ятсот сорок три году звільняв м.Дніпродзержинськ
від націстів у складі 51 Дніпродзержінської Червонопрапорної інженерно-саперної бригади.

Борис Васильович БУВ учасником переправи через Дніпро в районі Аульсько-Сошінівського плацдарму у Жовтні 1943 року. Тоді двадцятілітній капітан Толмачов допомагать рятуваті непросто сітуацію, будучи командиром підрозділу, займався ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ плавзасобів для розвідніків, керували будівництвом паромів, наведення понтонного мосту через Дніпро.

Особисто брав участь у розмінуванні Дніпродзержинська после відступу націстів. Безпосередно за 2 години до Вибух Борис Васильович розмінував фугас під домни №6 Дніпровського металургійного заводу. У складі Дніпродзержінської бригади дійшов до Болгарії.

После демобілізації у +1953 году Толмачов Б.В. вернулся до Дніпродзержинська и розпочав свой трудовий стаж в будівельному управлінні «Дніпродомнаремонт». Пройшов шлях від майстра до заступника начальника управління. Водночас Навчався в металургійному інстітуті ім.М.І.Арсенічева.

Чи не Залишани поза Увага и просвітніцьку роботу: БУВ Кращим лектором та Зразковий головою первинної организации товариства «Знання».

рішенням виконавчого комітету Дніпродзержінської міської Ради народних депутатов трудящих від 08 травня одна тисяча дев'ятсот шістьдесят-п'ять року №519 Толмачова Борису Васильович — підполковніку запасу , учаснику визволення міста від німецько-фашістськіх окупантів, на відзнаку 20-ї річниці Перемоги над фашістською Німеччіною присвоєно звання «Почесний громадянин міста Дніпродзержинська».

Борис Васильович Толмачов 23 серпня +1984 року відійшов у Вічність.

Везіров Аслан Фархадовіч (Аслан Фархад огли)
Народився 13 грудня 1910 року в селі Зюмюрхач Джеваншірського уїзду Єлізаветопольської губернії в Азербайджанській родіні.

У червні +1941 року Аслан Везіров получил звання майора та у складі войск 18-ї армії войск Південного фронту забезпечував переправу відступаючіх частин Червоної армії через Річку Дністер.

Штурмова інженерно-саперна бригада під командуванням Аслана Везірова форсувала Річку Сіверський Донець у районі Змієва та Річку Дніпро
в районі Дніпропетровська та Дніпродзержинська.

Під Дніпродзержінськом, незважаючі на вогонь противника, бригада наступала безпосередно з передовими частинами . За мужність та героїзм, віявлені во время форсування Дніпра, штурмова інженерно-саперна бригада получила Почесне найменування «Дніпродзержинська», а ее командир нагородження орденом Богдана Хмельницького ІІ ступенів.

За ЗРАЗКОВЕ Виконання Бойовий завдання та віявлені високе командірське мистецтво й особисту відвагу Гвардії полковнику Везірову Аслану Фархад огли (Везірову Аслану Фархадовічу) Указом ПРЕЗИДІЇ Верховної Ради СРСР від 29 травня 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу Із врученням ордена Леніна та Медалі «Золота Зірка».

нагородження орденами Леніна, Червоного Прапора, орденом Кутузова ІІ ступенів, Орден Вітчизняної війни І ступеня, медаллю «Золота Зірка» та іншімі відзнакамі.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержінської міської Ради народних депутатов від 29 серпня 1986 року №387 Везірову Аслану Фархадовічу за мужність та героїзм, проявлені під час форсування річки Дніпро та доля у звільненні міста Дніпродзержинська від німецько-фашістськіх загарбніків, присвоєно звання «Почесний громадянин міста Дніпродзержинська».

Везіров Аслан Фархад огли (Везіров Аслан Фархадовіч) 28 червня 1988 року відійшов у Вічність.

Секретнюк Іван Омелянович
Народився 03 листопада 1922 року у селіщі Нововолодімірівка Березневатського району Міколаївської області. До лав Радянської Армії Іван Омелянович БУВ покликань в червні1941 року. У травні 1942 року закінчив Сухумське піхотне училище. Як Відмінник бойової и Політичної подготовки у званні лейтенанта БУВ залишенню в учіліщі и призначення командиром взводу курсантів.

У вересні 1943 року, рота, Якою командував Іван Омелянович, підійшла до Дніпра біля м.Дніпродзержінська. Основні сили армії зосереділіся в напрямку селища Аули, а 394 дивізія, ее 808 и 810 стрілецькі полки Вийшла до берегів Дніпра в напрямку селища Карнаухівка. После кровопролитних боїв за КОЖЕН клаптик землі на підступах до Дніпра солдати и командир підходілі до річки. Потім Було дано наказ вісадітіся на правому березі Дніпра в районі села Карнаухівка и Забезпечити переправу батальйону. Героїчно боролися Бійці и командири, завдання, подане перед батальйону, Було виконан, відволікаючій плацдарм на світанку 1 жовтня +1943 року Було ворота. Сили були нерівні, бої йшлі запеклі, боролися до останнього патрона, среди живих Залишайся одиниці. Сам Іван Омелянович БУВ Важко поранений, попал у полон. І потягнуліся дні пекла в концтаборі

А в рідне село прийшла ПОВІДОМЛЕННЯ матері, что ее син Секретнюк Іван Омелянович загінув и посмертно нагородження Орден Вітчизняної війни
І ступеня.

Дивом віжів Іван Омелянович и БУВ звільненій 23 квітня 1945 року Радянська військамі. З Війни Іван Омелянович вернулся інвалідом
2 групи, провів Довгі місяці військового шпиталю … 10 років на міліцію.

После Війни старший лейтенант Іван Омелянович Секретнюк — учасник боїв за р.Дніпро, інвалід Війни — лікувався, працював і … Навчався.
Навчався, щоб потім вчитись и виховувати дітей.

Івана Омеляновича добро пам'ятають и в середній школі №38 с.Карнаухівкі, и в середній школі №12, яка во время перебування Секретнюка І.О. на посаді директора, стала з восьмірічної СЕРЕДНЯ, и в середній школі №40.

З 2011 року комунальний заклад «Середня загальноосвітня школа №38» у селіщі Карнаухівка носити имя свого колишня директора.

рішенням виконавчого комітету Дніпродзержінської міської Ради депутатов трудящих від 25 жовтня 1968 року №885 Секретнюку Івану Омелянович — учаснику визволення міста в районі Карнаухівського плацдарму за подвиг, здійсненій при форсуванні річки Дніпро в районі міста Дніпродзержинська та у зв'язку з 25-річчям визволення міста від німецько-фашістськіх загарбніків присвоєно звання «Почесний громадянин міста Дніпродзержинська».

Іван Омелянович Секретнюк 04 лютого 2003 року відійшов у Вічність.

Шпаковській Сергій Петрович

Народився 19 жовтня 1918 року в селі Святілівка Глобинського району Полтавської області в сім ' ї селянина. После Закінчення 7 класів Сергій Шпаковській працював у радгоспі, потім трактористом у колгоспі в Криму.

У 1940 году закінчив полкову школу молодших командирів и его призначила помічником командира взводу Стрілецького полку.

Разом з Радянська військамі 24 вересня 1943 року Вийшла до Дніпра. Шпаковській получил наказ переправітіся з груп добровольців на протилежних сторону річки, уточніті сили противника, систему оборони та, если вдасть, захопіті плацдарм.

Шпаковській відібрав 6 розвідніків. У ніч на 26 вересня 1943 року на двох човни смороду переправи на східний берег Дніпра в районі СІЛ Аули й Сошінівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Групі Шпаковського удалось зніщіті гітлерівську Бойовий охорону на березі й увірватіся в Сошінівку самє тоді, коли Почаїв переправлятіся Стрілецька рота. Ворог БУВ Знищення у селі. Сергій Петрович знову получил поранених,
но несмотря на це остался на плацдармі.

Указом ПРЕЗИДІЇ Верховної Ради СРСР від 01 листопада тисячу дев'ятсот сорок три року за успішне форсування Дніпра, міцне закріплення плацдарму на правому березі річки та віявлені при цьом відвагу и геройство Шпаковському Сергію Петровичу Було присвоєно звання Героя Радянського Союзу Із врученням ордена Леніна та Медалі «Золота Зірка».

Пізніше Шпаковській С.П. командував ротою. Через важкий пораненої не зміг далі нести військову службу и з 1944 року БУВ відправленій в запас.

Нагородження орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчізняної Війни І ступеня та чисельного медалями.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержінської міської Ради народних депутатов від 08 травня одна тисяча дев'ятсот шістьдесят п'ять року №519 Шпаковському Сергію Петровичу, Герою Радянського Союзу, учаснику визволення міста від німецько-фашістськіх окупантів, на відзнаку 20-ої річниці Перемоги над фашістською Німеччіною присвоєно звання «Почесний громадянин міста Дніпродзержинська» .

Сергій Петрович Шпаковській 23 квітня 1 991 року відійшов у Вічність.

Бойченко Віктор Кузьмич
Народився 21 липня 1920 року у городе Актюбінську. Закінчив школу, но далі війна … У тисяча дев'ятсот сорок два году БУВ покликань до лав Робітнічо-Селянської Червоної Армії. З цього ж року — на фронтах Другої Світової Війни. До вересня 1943 року єфрейтор Віктор Бойченко БУВ розвідніком 496-ї окремої розвідроті 236-ї Стрілецької дивізії 46-ї армії Південно-Західного фронту. Служив у піхотніх військах. Відзначівся во время битви за Дніпро.

Під командуванням лейтенанта Шпаковського С.П. розвіднік Бойченко та група добровольців в ніч з 24 на 25 вересня тисяча дев'ятсот сорок три року на двох Рибацький човни переправився на правий берег річки Дніпро та закріпілася на плацдармі в районі села Аули. Непомічені німцямі розвіднікі Швидко з'ясовували размещения ворожої оборони. Настав час переправи головні підрозділів дивізії. І тут Раптовий вдарили німецькі кулемет. Часу для роздумів НЕ Було. Командир підняв взвод в атаку и здолав Перші ряди супротивника. Коли закидали кулемет гранатами, Бійці увірваліся в село. «Протяг доби ми Тримай на невеличка клаптику землі, забезпечуючі підхід головних частин, — розповідав Віктор Кузьмич. — Ряди наші порідішалі, но стояли до кінця, поки НЕ надійшла допомога. А потім бой за Розширення плацдарму ».

У боях Бойченко особисто зніщів около 10 німецькіх солдатів и офіцерів. Во время битви за Аульській плацдарм молодий боєць Неодноразово ходив у ворожок тил, добуваючі цінні Відомості. У момент Захоплення плацдарму розвідніку з легендарного взводу йшов 19-й рік.

01 листопада 1943 року Йому Було присвоєно звання «Герой Радянського Союзу».

Над Дніпром, на відомому Аульському плацдармі, стоит величний пам'ятник воїнам-визволителям.

Це — на честь героїв Аульського плацдарму, в тому чіслі й Віктора Кузьмича Бойченка.

«Бажаю місту НЕ старіті, а его мешканцям жити в мірі, радості, достатку. Будьте усі щасливі, мої дорогі », побажав Віктор Кузьмич во время Святкування 250-річчя нашого міста.

Нагородження орденами Леніна, Вітчізняної Війни ІІ ступенів, Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора,« Знак Пошани », Дружби народів , багатьма медалями у тому чіслі медаллю «Золота Зірка», грамотами та Подякою.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержінської міської Ради народних депутатов від 25 квітня один тисячу дев'ятсот сімдесят дев'ять року №213 Бойченкові Віктору Кузьмичу, за героїзм, проявів в ніч з 24 на 25 вересня +1943 року, во время форсування річки Дніпро під вогнем супротивника, закріплення на плацдармі в районі села Аули, мужність та відвагу при звільненні міста Дніпродзержинська від німецько-фашістськіх окупантів, колишня розвідніку 496 розвідроті, 236 стрілкової дивізії, 46 армії, старшому лейтенанту запасу, Герою Радянського Союзу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Дніпродзержинська».

Віктор Кузьмич Бойченко 26 грудня 2012 року відійшов у Вічність.

багата дніпродзержінців за досягнуті успіхі відзначені скроню Урядовий нагородили.

Окремо згадаємо нашого легендарного земляка генерал-майора Шепетова Івана Михайловича. Указом ПРЕЗИДІЇ Верховної Ради СРСР
від 09 листопада тисяча дев'ятсот сорок-одна року за ЗРАЗКОВЕ Виконання Бойовий завдання командування на Фронті Боротьба з фашістськімі загарбників та віявлені при цьом відвагу и героїзм Йому присвоєно звання «Герой Радянського Союзу» Із врученням ордена Леніна и Медалі «Золота Зірка» (№565). Такоже БУВ нагородження орденом Червоного Прапора та ювілейною медаллю «XX років Робітнічо-Селянської Червоної Армії».

Іменем генерал-майора Шепетова І.М. названо вулиці в нашому місті, а такоже в городе Николаеве; встановлен меморіальні дошки на станції Грейгове, в містах Кам'янська, Чернівцях, Кропивницького, меморіальному музеї колишня концтабору Флоссенбюрг.

Шепетов Іван Михайлович

Народився 11 липня 1 902 року в городе Кам'янська в Робітничій родіні. После Закінчення школи працював токарем на Дніпровському металургійному заводі.

До лав Робітнічо-Селянської Червоної Армії вступивши у 1918 году. Учасник Громадянської Війни в России, взявши участь в штурмі Перекопу.

У одна тисяча дев'ятсот двадцять-один году закінчив Полтавську піхотну школу, у 1924 году -5-ту Українську кавалерійську школу імені С.М.Будьонного в Єлізаветграді,
у 1927 году — Військово-політичні курси. Член ВКП (б) з 1924 року. Воювали проти банд басмачів у Туркестані.

У 1931-1934 роках Шепетов І.М. Навчався у Військовій академии имени М.В.Фрунзе. У довоєнні часи Іван Шепетов обіймав посади начальника штабу полку 7-ї Таджіцької кавалерійської дивізії, командира полку 30-ї кавалерійської дивізії, начальника навчальної части Тамбовського кавалерійського училища, заступника командира 115-ї Стрілецької дивізії, командира 2-ї моторізованої бригади.

З 22 березня тисячу дев'ятсот сорок один року полковник Шепетов І.М. — командир 96-ї Вінницької гірськострілецької дивізії імені Я.Ф.Фабріціуса Київського ОВО, что діслокувалася в Північній Буковіні та Чернівцях. З 22 червня
1941 року дивізія полковника Шепетова входити до складу 18-ї армії Південного фронту. После Прикордонний боїв дивізія під его командуванням забезпечувала відхід армії від Державного кордону СРСР.

27 липня 1941 року 18-та армія з боями відступіла через Річку Південний Буг, а 96-та гірськострілецька дивізія зайнять оборону на ділянці Гайворон -Шляхова. Загроза оточення Радянська 6-ї и 12-ї армій південніше Умані заставил керівництво Опис Південно-Західного напрямку організуваті контрнаступ силами 18-ї армії з метою унікнення можливий оточення. До складу ударного угрупування 17-го Стрілецького корпусу увійшла и 96-ту гірськострілецька дивізія, терміново перекинута в район Голованівська, де Вийшла на направление головного удару німецького 49-го гірського корпусу. На качана серпня 1941 року дивізія попала в оточення біля Первомайська, но спромоглася НЕ лишь вірватіся з него, організувавші переправу через Південний Буг в районі Чаусове, но и забезпечен вихід других частин 18-ї армії. В оточенні, східніше Миколаєва, дивізія полковника Шепетова, перебуваючих в авангарді 18-ї армії, Раптовий нічнім ударом прорвала ворожу оборону около Грейгове, чим спріяла вдалині виходом з оточення основних сил армії. 18 серпня 1941 року около селища Засілля 96-та дивізія знову розбили ворога й забезпечен Здійснення військамі 18-ї армії переправи через Дніпро.

12 жовтня 1941 року Шепетова Івану Михайловичу Було присвоєно військове звання генерал-майора.

у травні 1942 року під час Харківської операции дивізія Шепетова знову попала в оточення. 25 травня в районі, північніше міста Ізюм, вона спробувала прорватіся на Схід, но Іван Шепетов у бою получил поранених
та попал у полон. Спочатку ВІН перебував у німецькому шпіталі в фортеці Летцен, потім з липня тисячі дев'ятсот сорок два року — в концтаборі Хаммельбурга.
За антінацістську агітацію в грудні тисячі дев'ятсот сорок два року Шепетова перевели до Нюрнберзької в'язниці, а Згідно — до коцтабору Флоссенбюрг. У травні 1943 року ВІН здійснів Спроба втекті, но на жаль, невдало.

Іван Михайлович Шепетов БУВ розстріляній 21 травня 1943 року за Спроба втечі.

У серці кожного з нас жива пам'ять про неоціненній внесок українців у спільну победу в Цій жахлівій війні.

(Підготовлено архівнім управлінням Кам'янської міської ради)

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *