У середині грудня соціологічна служба Центру Разумкова опублікувала результати свого дослідження щодо настроїв українців.
Вперше за півтора роки Зеленський поступився рівнем довіри іншому політику. Це — голова Верховної Ради Дмитро Разумков, якого на політичний Олімп винесло саме «зеленою хвилею».
Це і стало головною причиною, чому «Українська правда» вирішила записати інтерв’ю зі спікером українського парламенту. Останнім часом Разумков все більше відмежовується від «лінії партії» та намагається вибудовувати власний політичний імідж.
Яскравий приклад — реакція з боку голови Верховної Ради на так звану «конституційну кризу». Разумков у відповідь на президентський законопроєкт, який фактично зносив нинішній склад КС, подав свій — більш юридично правильний, компромісний, зважений.
Власне, ці прикметники добре характеризують і самого спікера. Разумков рідко вступає в конфлікти, зміг налагодити роботу з усіма парламентськими фракціями та їхніми лідерами, не робить гучних заяв, через що його інтерв’ю часто виходять прісними та повторюють одні й ті самі тези.
Під час президентської кампанії 2019 року, де на той час політтехнологу Разумкову була відведена фактично роль голосу Володимира Зеленського, це мало успіх. Але у 2020, на фоні розмов щодо перспектив самостійної політичної кар’єри таку «поміркованість» спікера списують на відсутність харизми. Та, як наслідок, списують з рахунків.
Ми вирішили спробувати проаналізувати політика Дмитра Разумкова через бестселлер Роберта Гріна «48 законів влади» — книгу, яку вивчають у школах держуправління та яку дуже люблять політтехнологи.
Інтерв’ю записується в кабінеті спікера, стіни якого прикрашають портрети Святослава Хороброго, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Данила Галицького, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи. Тож і розмову, поки оператори виставляють світло для відеозйомки, ми починаємо з цього.
— Хто вам найбільше імпонує з історичних постатей, зображених на стінах цього кабінету?
— Мабуть, все ж таки Богдан Хмельницький.
— Чому?
— Тому, що це була перша визвольна війна, якщо ми беремо успішну і майже доведену до кінця.
— Але деякі вітчизняні історики вважають його ледь не запроданцем через угоду з Росією.
— Якщо порівнювати, те, що вважають історики, то те, що ви сказали, більше відноситься до Мазепи. Оскільки Мазепа був близький до Петра Першого.
— А ви історичні паралелі проводите із нинішньою ситуацією в Україні?
— Я думаю, що все в історії повторюється мінімум два рази. Перший раз, як трагедія, інший раз, як фарс.
— Ми зараз в трагедії чи у фарсі?
— Я думаю, що немає якоїсь єдиної позиції. По кожній історії, які відбуваються сьогодні, може щось вперше відбуватися, може щось повторюватись і фраза говорить про те, що по факту історія обертається. І ви зможете знайти паралелі з різними епохами існування держави. А якщо повертатися до особистостей, то кожна з них внесла свій вклад в історію держави.
— З чим би ви порівняли нинішній час, якщо говорити про історію України?
— Він унікальний, я думаю. Чому? Тому що, якщо ми говоримо про революції, про війни, яких було в історії нашої країни багато, різного рівня, різного об’єму, то 2019-й рік в цьому плані був унікальний.
Це була революція, але вона була абсолютно мирна, на позитиві. Це була електоральна революція. Тому що навіть якщо ми візьмемо з вами історію сучасної України, то, наприклад, чим вона відрізняється від Революції на граніті? Тоді не все суспільство було охоплено тією революцією.
Якщо ми порівнюємо з 2004 роком, то, не дивлячись на те, що вона була безкровною, вона не була абсолютно мирною, тому що були різні табори. Якщо ми з вами говоримо про 13-й-14-й рік, Революція Гідності, то це, на жаль, трагічна історія, трагічний момент в історії нашої держави. Ми всі добре розуміємо, чому, і що за цим пішло далі: війна, анексія Криму, окупована частина Донецької і Луганської області.