Рубрики
Новости Украины

Центр протидії дезінформації – це взагалі не про цензуру, – медіаекспертка

Діана Дуцик
медіаексперт, член Комісії з журналістської етики, виконавчий директор ГО “Український інститут медіа та комунікації”

ЦЕНТР ПРОТИДІЇ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ. НАВІЩО ТАКИЙ КІПІШ? (FB)

Вирішила таки додати й свої п’ять копійок, бо телефонують багато журналістів в емоціях, мовляв, все пропало, знову нас хочуть зацензурувати.

Друзі, хочу вас заспокоїти. Мова ВЗАГАЛІ НЕ ПРО ЦЕНЗУРУ.

Трохи емоційно. Для тих, хто в танку, нагадую ще раз.

Росія у 2014 році анексувала український Крим та розпочала військову агресію проти України на українському Сході, супроводжуючи її агресивною інформаційною війною. Інформаційне поле України всі ці роки бомбардується Росією в різний спосіб, їхні технології впливу відточені дуже добре, вони прицільно й ефективно займаються мікротаргетингом, сягаючи навіть тих малих аудиторій, про які ми й не думаємо, використовуючи для цього дуже різні інструменти (і не лише фейки та дезінформацію, як комусь здається).

Росія намагається впливати не лише на внутрішнє інформаційне поле України – вона вкладає багато ресурсів у те, щоб нищити репутацію України в очах міжнародних партнерів. І так, ті, хто працює в інтересах Росії і на шкоду державним інтересам України, мають за це відповідати.

Тепер без емоцій. Саме з вище перелічених причин подібна структура мала бути створена вже давно. І сьогодні ми безнадійно відстали в цьому питанні, наприклад, від європейських партнерів, які створили EEAS East Stratcom, а у 2018 році презентували План дій щодо протидії дезінформації (Action Plan against Disinformation (JOIN(2018)0036), який включав і Систему раннього попередження (Rapid Alert System (RAS)).

В часи президентства Порошенка про це йшла мова на різних рівнях, принаймні експерти про це говорили. Лише у 2018 році був створений Центр реагування на кіберзагрози (Cyber Threat Response Centre, CRC), який презентував тодішній секретар РНБОУ Турчинов.

Але кіберзагрози – це лише одна із важливих складових. На рік раніше, у 2017 році, Порошенко своїм указом затвердив Доктрину інформаційної безпеки, в якій було одним із ключових пріоритетів визначено створення інтегрованої системи оцінки інформаційних загроз та оперативного реагування на них.

Але система не була створена.

Безперечно, на рівні окремих міністерств чи інших органів влади здійснюється певний моніторинг (для їхніх внутрішніх потреб та побудови комунікації). Але він не може замінити централізовану систему.

Чому я згадую про європейську Систему раннього попередження чи про нашу Доктрину, де є згадка про таку систему? Та тому що вона нам критично потрібна: була потрібна раніше, потрібна зараз і буде потрібна в майбутньому ще багато років.

Бо ніхто у воюючій країні не займається системним щоденним моніторингом інформаційних загроз, виявлення та аналіз яких має лягати в основу прийняття подальших рішень у сфері інформаційної безпеки, і не лише.

Бо є хибне розуміння (принаймні в публічному просторі), що звичайна протидія фейкам та дезінформації – це панацея. Ні. Не панацея. Це важливий інструмент, але не єдиний, і не основний.

Бо є іншого порядку загрози, наприклад, ось такі, як бажання вийти на український ринок найбільшого російського провайдера хмарних сервісів. Хто цьому протидіятиме? Або пропаганда, яку ведуть серед пастви священики російської церкви. Що з цим робити? Повний перелік таких загроз можна виявити лише через системний щоденний моніторинг.

А потім і – створення плану дій, до виконання якого мають бути залучені різні органи влади, в тому числі й СБУ, і Міноборони та Генштаб (бо йтиметься в тому числі й про інформаційно-психологічні операції).

І тому я теж стою на тій позиції, що відповідна структура, як би вона не називалася, має бути створена під парасолькою РНБОУ, бо лише вона може координувати такі масштабні проєкти і разом з тим мати необхідні дозволи й доступи (йдеться про інформацію, яка може мати різні рівні секретності).

Чи почула я, що анонсований Центр протидії дезінформації буде займатися чимось подібним? Ні. Бо концепція, представлена міністром Ткаченком трохи інша, ближча до того, чим і так займається громадський сектор.

БАЧЕННЯ, ПРЕЗЕНТОВАНЕ МІНІСТРОМ ОЛЕКСАНДРОМ ТКАЧЕНКОМ

1) Центр протидії дезінформації – державна інституція, яка у співпраці з громадськими організаціями буде протистояти російській пропаганді;

2) центр разом з фактчекінговими організаціями створить спільну платформу, щоб можна було не лише виявляти факти «фейків» і маніпуляцій, але також надавати фактично вірну позитивну інформацію про Україну;

3) створення онлайн-музею російської пропаганди;

4) проєкт медіаграмотності.

Ткаченко заявляв, що реалізовуватиме все це у співпраці з РНБО, з офісом віцепрем’єрки з питань європейської інтеграції, МЗС, Мінцифри.

БАЧЕННЯ ГОЛОВИ ПРЕЗИДЕНТСЬКОГО ОФІСУ АНДРІЯ ЄРМАКА

“На виконання доручення президента найближчим часом, в найближчі дні, я б сказав, почне свою роботу Міжнародний центр протидії дезінформації, який буде створений на базі Ради національної безпеки і оборони. Я впевнений, що вже на наступному тижні такий центр почне свою роботу”.

Єрмак каже, що цей орган не буде політичним. АЛЕ – здійснювати контроль і стежити за діяльністю центру буде президент.

ПОЛІТИЧНА СКЛАДОВА

Ну, як би там не було, але питання війни Росії проти України – це питання реальної політики. І президент (який буде здійснювати контроль) – теж не будь-хто. І тому говорити, що там відсутня політична складова, трохи дивно.

Також дещо дивно виглядає, що Єрмак при цьому не згадав Мінкульт, який зараз (принаймні, так виглядає) координує питання створення Центру. Можливо, це просто упущення з боку Єрмака? А можливо, конкуренція всередині Зе-команди за впливи та кошти?

До речі, про КОШТИ.

Ніхто з високих чиновників не говорить, а як же фінансуватиметься цей Центр. Але із тієї інформації, яка циркулює, можна зробити припущення, що є розрахунок на донорські кошти.

Але це велика помилка – розраховувати лише на кошти донорів. Донори й так багато вкладають в громадський сектор, який зробив величезний внесок за ці сім років війни в протидії дезінформації та пропаганді. StopFake, наприклад, прекрасно виконує свою функцію.

Чи потрібен ще один StopFake, тільки на державному рівні – я сумніваюся.

І тому для мене підтвердження серйозності намір буде вимірюватися в тому числі рядком у державному бюджеті і сумою, яка буде в цьому рядку.

Ну, і про КАДРИ.

Хто очолить центр і хто увійде до його складу – ще одне важливе питання. Не хочу применшувати рівень нашого експертного середовища. У нас справді є багато фахівців, які знаються на дуже і дуже високому рівні на окремих вузькоспеціалізованих темах. Але тут потрібен не просто аналітик, а людина, яка вміє організовувати й координувати складні системи, має масштабне мислення, розуміє, як функціонують різні державні органи, і має достатню вагу, щоб координувати їх роботу по цьому напрямку і т.д.

Але, може, я занадто багато очікую від цього Центру? І перед ним ніхто й не ставитиме таких стратегічних цілей?

P.S. Безперечно, ця тема заслуговує на ґрунтовніше обговорення. Але для ФБ і цього забагато.
Тема медіаграмотності – для окремої розмови.

P.P.S. Поки усі обговорювали один центр, в один день концепція змінилася, і тепер центрів буде два, щоб мало не здалося:

1) Міжнародний центр протидії дезінформації при РНБОУ;

2) Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Мінкульті.

Можна тільки уявити, що відбувалося за лаштунками, коли в результаті прийшли до двох центрів.

Ну, і головне, який буде результат? 🙂 Буде координація чи конкуренція? Бо часто такими історіями користуються вороги.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *